Тарас Дармороз: треба, щоб у сферу підготовки фахівця зайшов справжній ринок

Спілкування з провідними фахівцями інженерної сфери стало вже традиційним для лабораторії Dystlab. Цього разу ми спілкуємось з Тарасом Дарморозом — інженером-проектувальником металевих конструкцій, людиною передових поглядів та просто цікавим співрозмовником.

Тарас Дармороз | Dystlab™ Ukraine

Перше питання до Вас, Тарасе, буде трохи дивним. Багато хто у наш час каже, що інженерна справа — знецінена, або навіть що це сфера для невдах. Чи маєте контраргументи?

Не думаю, що інженери такі вже нещасні. Це дуже цікава сфера і має багато позитивних моментів. Просто ми звикли порівнювати все з найкращим. От наприклад ІТ  — те, що сьогодні в тренді. Звичайно, не всім інженерам вдається дотягнутися до рівня таких заробітків в своїй галузі. Але я вважаю, що цілком можливо заробляти необхідну для життя суму.

Отже все залежить від самої людини та її ставлення до своєї роботи?

Так, абсолютно.

Чи може так статися, що саме тут, в інженерії, зібралися люди, схильні до негативізму?

Так склалося, що інженерію часто пов'язують з розвитком науки, а, як ми знаємо, в нас, в Україні, наука знаходиться у стані хронічного занепаду. І будівельна галузь — не виключення. Якщо порівнювати з айті, то ми побачимо, що це більш універсальна галузь і вона не прив'язана до економічного розвитку країни. Або не так сильно від нього залежить, принаймні.

Зараз я багато працюю з нормами проектування. Якщо порівняти Єврокоди [європейські стандарти проектування споруд — прим. Dystlab] з національними нормами, то наші норми здаються доволі поверхневими. Скидається на погано опрацьовані шматки з різних джерел. Норматив — це ж не просто компіляція якихось окремих частин, він має бути ретельно опрацьованим. Єврокод справив на мене гарне враження. Ця система більш цілісна.

Тим, хто хоче розвиватися професійно, я порадив би орієнтуватися на норми, в яких є перспективи для розвитку. Звичайно, фізика скрізь однакова, опір матеріалів — також. Тож інженери можуть порозумітися незалежно від країни вивчення цих основ. Але щоб виконати проект, доведеться заглибитися в норми проектування певної країни, а тут вже може відчуватися серйозна різниця.

Тарас Дармороз | Dystlab™ Ukraine

Виготовлення секцій газоходів в цеху

А зараз Ви працюєте на фрілансі?

Я працюю віддалено, в інженерній фірмі. Фактично, аутсорсінг.

А як прийшли до інженерії, де вчилися технічній справі?

Навчався я у Національному авіаційному університеті [Україна, Київ — прим. Dystlab], хоча це, начебто, непрофільний ВНЗ щодо будівельної галузі.

На четвертому курсі я влаштувався на роботу на півставки. Це був проектний інститут. Можу сказати, що приблизно 60% моїх знань та досвіду я отримав саме там, а не під час навчання. Така проблема існує і в інших галузях. ВУЗ лише готує до роботи, але фактично неможливо працювати одразу після закінчення ВУЗу. Дуже мало уваги приділяється нормативам, а саме з нормами проектувальнику доводиться працювати дуже багато. Переважно дають якісь абстрактні завдання з підручників. З ДБН та СНіП я вчився працювати вже на роботі.

Навчання і практика виявились окремими світами?

Так.

Тарас Дармороз | Dystlab™ Ukraine

Проведення авторського нагляду за монтажем конструкцій та опор газоходів

А як щодо кваліфікації викладачів?

Звичайно, були викладачі, які любили свою справу і викладалися “по повній”. Були й інші, які не надто переймалися ходом навчання. Більшість студентів уже на четвертому курсі визначилися, хто куди йде працювати, і розставляли пріоритети між предметами, яким варто приділити більше уваги.

Тарасе, намалюйте нам ідеальну систему підготовки інженера…

По-перше, я б скоротив початкову стадію — перші два роки навчання, коли ми дуже глибоко вивчаємо вищу математику, теоретичну механіку. Більше уваги приділив би спецкурсам. Та й не завадило б орієнтуватись на реальні потреби ринку.

А хто перший має ініціювати цю інтеграцію, компанії чи виші?

Гадаю, треба, щоб у сферу підготовки фахівця зайшов справжній ринок. Щоб між викладачами була конкуренція, щоб вони мали мотивацію до підтримки своєї кваліфікації на потрібному рівні. Щоб викладачі були в тренді, пропонували програми вузам.

Мені хотілося б, щоб студенти мали змогу самостійно обирати, як використовувати ресурси, що надають виші. А зараз більшість з них обирає позицію нещасних людей, яких змушують отримувати якісь знання. Звісно, має бути комплексна робота зі школярами, щоб вони могли обрати фах заздалегідь, як це роблять прогресивні країни. Наскільки мені відомо, система профорієнтації у нас в Україні не на вищому рівні.

Коротше кажучи, треба зробити все можливе, щоб студент мав детальний, яскравий образ майбутньої професії.

Тарасе, а хто має цим займатися?

Я думаю, що це в інтересах самих молодих людей. Зараз є достатньо можливостей знайти інформацію про будь-яку професію. Отже, їм варто просто бути ініціативними у цьому питанні.

Мабуть, також мають бути рухи зі сторони загальнодержавних інституцій.

Тарас Дармороз | Dystlab™ Ukraine

З досвіду вашої роботи з компаніями поділиться, який рівень знань у молодиків, що приходять на роботу у компанію? Які існують системи навчання та підготовки фахівців на місцях?

Я маю досвід роботи в компанії з проектування будівельних конструкцій. Тож коли я прийшов працювати в проектний інститут, старші фахівці охоче ділилися зі мною своїми знаннями і, фактично, здійснювали мою допідготовку. Зазвичай, у більшості компаній навчання відбувається під конкретний запит, наприклад, коли потрібно навчити працівників користуватися програмним комплексом, який придбала компанія.

Щодо рівня молодих фахівців — тут доволі широкий діапазон. З власних спостережень скажу, що, коли людині не до вподоби те, чим вона займається, працювати надалі у цій галузі вона ймовірно вже не буде. Не менше 60% моїх одногрупників навчалися виключно задля диплому про вищу освіту…

Ще питання стосовно менторингу. Ви казали, що люди радянської закалки більш охоче діляться досвідом, ніж молодші колеги. Чому так, як вважаєте?

Бо молодші фахівці чудово усвідомлюють, що знаходяться в ринку і бояться “плодити” собі конкурентів [усміхається]. Це не стосується абсолютно всіх, але є певна тенденція. Хоча, це може бути суб'єктивне враження.

Тарас Дармороз | Dystlab™ Ukraine

Обстеження меча скульптури "Батьківщина-мати" (м. Київ, Україна)

Поговоримо про корпоративну культуру. Як знайти баланс між роботою та відпочинком?

Мені здається, що людей має щось поєднувати, якийсь спільний інтерес. Якийсь дружній рух має бути: дехто сплавляється на байдарках, хтось влаштовує спільний відпочинок в горах, тощо.

Багато залежить і від рівня самих співробітників, адже спільний інтерес робітників проектного бюро та спільні інтереси у будівельників чи монтажників можуть дещо відрізнятися. Що стосується мене, то ми з колегами ходили у боулінг.

А як бути фрілансеру?

На жаль, в мене ще небагато такого досвіду, щоб я міг щось порадити)

Тарас Дармороз | Dystlab™ Ukraine

Після отримання сертифікатів на курсах "Advance Steel"

Тарасе, є стереотип про велику кількість інтровертів серед інженерів. Дехто взагалі вважає їх відлюдниками…

Можливо. На жаль, для інженерів існує не так багато середовищ, що об'єднують. Мені, наприклад довгий час не вистачало такої платформи, яку створила Дистлаб.

Що очікує на інженера у майбутньому, до чого він має готуватися вже зараз?

Я думаю, що незабаром ВІМ [Building Information Modeling — прим. Dystlab] стане нормою. Інженери мають бути до цього готові. Поки що повний цикл моделювання навіть в розвинених країнах запроваджують далеко не всі.

Ще маємо серйозні проблеми з легальним програмним забезпеченням. Аби в нас було менше піратських програм, це автоматично підвищило б вартість проектних робіт. За програмне забезпечення фактично платив би замовник. Через те, що багато людей працює в доволі дорогих пакетах (Tekla тощо).

Тарасе, а як Ви проводите свій вільний час?

Люблю подорожувати, походи, сплави, велосипедні прогулянки. Трошки граю на гітарі)

Тарас Дармороз | Dystlab™ Ukraine

Після сплаву Дністром (м. Хотин, Україна)

Що ви порадите молодому фахівцю?

Тим, хто хоче пов'язати своє життя з інженерною справою, я раджу дивитися “ширше”, зважати на світову практику, під час навчання — цікавитись, наскільки актуальними є ті знання, які отримуєте. Не здобувати інженерний фах виключно задля диплому. Багато фірм публікує у своїх вакансіях серед обов'язкових умов наявність у кандидата вищої профільної освіти. Сподіваюся, що така практика незабаром зникне, тоді й закономірно зникне формальне навчання задля папірця…

Успіхів!

Фотоматеріали Тараса Дармороза